Реставрація «Дзеркало тижня. Україна» №14, 13 квітня 2012
Прадавня столиця стала занедбаним цвинтарем непотрібних артефактів, відданим під забудову.
Історичний вигляд старих міст України незабаром може бути втрачено назавжди. Колись головним ворогом пам'яток історії та архітектури була нестача коштів на їх утримання у гідному стані. Зараз на перший план вийшла хаотична забудова. У кожного немолодого міста є своя історія нищень та втрат відомих будов, вулиць та парків, що поступилися місцем на користь бізнес-центрів, супермаркетів та парковок. Цей проект DT.UA - архітектурна Червона Книга українських міст: він присвячений об'єктам, що знаходяться під загрозою знищення.
Прадавня столиця стала занедбаним цвинтарем непотрібних артефактів, відданим під забудову.
Патріотичні кияни дедалі частіше мітингують, об’єднують зусилля проти того, що відбувається в містобудівній політиці Києва, — проти цього, образно кажучи, «Чорнобиля» нашої культури.
Як забудовувався історичний Київ. Версії співучасників. Один мій старий знайомий, корінний киянин, якось сказав: «Знаєш, я перестав любити сюди повертатися.
Не хотілося б, щоб приказка — «цінуємо втрачаючи», стала актуальною для львівських культурних пам’яток.
Ситуація у Львові, у зв’язку з обмеженнями, які існують для міст, включених до переліку ЮНЕСКО, відрізняється від ситуації у Харкові чи Києві.
Головне потрясіння, яке завжди викликав Крим у мандрівників, а тепер — у туристів, і головний магніт, яким завжди притягує до себе, — це його розмаїтість. Ландшафтна, кліматична, культурна, етнічна, релігійна... Розмаїтість шокуюча, бо тут, здається, приживається й співіснує все — будь-який стиль і будь-який напрям, речі малозрозумілого походження і матеріалу, який-завгодно каприз і різновекторне віяння моди. Розмаїтість авантюрна, бо кожен, хто має можливість і бажання, міг привнести в неї щось своє, звично-комфортне або десь побачене. І архітектура, і обличчя міст — тут не виняток.
DT.UA продовжує розмову про руйнацію звичного образу міст, їхньої культурної спадщини. Одеса зі своєю унікальною історією, як і інші території України, зазнає непоправних втрат.
DT.UA продовжує складати путівник по країні, що щезає.
Продовжуючи розмову про тотальне нищення старого Києва та пам’яток культури й архітектури, які прославили його на весь світ, — Десятинної церкви, Андріївського узвозу, Дніпровської набережної, схилів Дніпра, а також відомого будинку ресторану «Лейпциг» у центрі столиці відзначимо головне: у нас з’явилася слабка надія.
На початку минулого тижня, після зустрічі з головою Київської міськадміністрації, Віктор Янукович заявив про намір найближчим часом провести серйозну розмову щодо долі київської землі, яку «вдочерила» команда Черновецького. Ми захвилювалися. Бо завжди є ризик проведення такої розмови за щільно зачиненими дверми. Тим більше що, за інформацією DT.UA, якою газета вже ділилася з читачами, аудит втрат київської громади центральна влада завершила після Нового року. Тому ми спробували розшукати його результати й ознайомити з ними читачів. Серед тижня нам пощастило виявити айсберг і трохи зазирнути під воду.
Процес руйнації історії в Україні перманентний і повсюдний. І скрізь болісний. І в головах, і в камені. У Києві — особливо. Тому що тут б’ється серце країни й живе душа народу. Місто за свої героїчні століття бачило чимало. Татари, половці, німці, поляки... «Золоті ворота» мають свої зарубки. Але стократ болючіше, коли б’ють свої. Обравши вдалу позицію на Печерських пагорбах, Хрещатику або в рейтингу «Форбс». Правда, свої ж нині й обороняють. Вступивши в справжню громадянську війну за Київ. Насправді ці люди з пікетів і мітингів, які днюють і ночують біля незаконних забудов і напівзруйнованих пам’яток, — взірець громадянської позиції та самоорганізації в Україні. І ми з ними по один бік барикад.